Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

П О С Т А Н О В А

"10" червня 2015 р. м. Київ К/800/46592/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Васильченко Н.В.,Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Одеській області до Одеського державного екологічного університету про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Одеського державного екологічного університету на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року Державна фінансова інспекція в Одеській області звернулась до суду з позовом, у якому просила зобов'язати відповідача вчинити дії, зазначені в пунктах 3, 9, 10, 12, 14 вимоги № 15-042-34-14/4433 від 07.05.2012.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року, позов задоволено. Зобов'язано Одеський державний екологічний університет вчинити дії, зазначені в пунктах 3, 9, 10, 12, 12 вимоги Державної фінансової інспекції в Одеській області № 15-042-34-14/4433 від 07.05.2012.

У касаційній скарзі Одеський державний екологічний університет, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до п.2.1 Плану Державної фінансової інспекції в Одеській області на І квартал 2012 року, п.1.1.1.1 Плану контрольно-ревізійної роботи апарату Державної фінансової інспекції в Одеській області на І квартал 2012 та на підставі направлень на проведення ревізії № 133 від 30.01.2012, №№ 195, 194 від 10.02.2012, № 361 від 15.03.2012 позивачем проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Одеського верстатобудівного технікуму за 2010, 2011 роки та завершальний звітний період 2012 року. Проведеною ревізією встановлено ряд порушень, викладених в акті № 041-19/157 від 28.03.2012.

На цій підставі позивачем складено вимогу № 15-042-34-14/4433 від 07.05.2012 про усунення порушень, виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Одеського верстатобудівного технікуму, спірними пунктами 3,9,10,12,14 якої від відповідача вимагалося:

3. провести претензійно-позовну роботу щодо стягнення 9192,5 грн. з осіб згідно реєстру у Додатку № 32. У разі пропуску встановленого стоку - відшкодувати порушення за рахунок відповідальних осіб, що допустили зайві грошові виплати;

9. відобразити в обліку дебіторську заборгованість за нестягненими штрафними санкціями. Стягнути штрафні санкції по договору (згідно реєстру у Додатку № 15) в сумі 4860,10 грн. за невиконання умов договорів, в тому числі в судовому порядку та перерахувати в дохід Державного бюджету;

10. провести претензійно-правову роботу зі студентом ОСОБА_4 щодо стягнення зайво виплачених коштів у сумі 1200,00 грн. (згідно реєстру у Додатку № 53), який отримав їх безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених статтями 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - відшкодувати порушення за рахунок відповідальних осіб, що допустили зайві грошові виплати;

12. відобразити по бухгалтерському обліку технікуму кредиторську заборгованість перед студентом ОСОБА_5 (згідно реєстрів у Додатку № 42) в сумі 1323,54 грн.;

14. відшкодувати за рахунок коштів спеціального фонду необґрунтовано використані кошти загального фонду в сумі 279515,85 грн. (згідно реєстрів у Додатку № 71,71).

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з доведеності Державною фінансовою інспекцією в Одеській області правомірності прийнятої вимоги в частинах, а отже вона є такою, що підлягає виконанню.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За змістом статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 231 КАС України, суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Одеського державного екологічного університету задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2013 року і ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Одеській області до Одеського державного екологічного університету про зобов'язання вчинити дії, зазначені в пунктах 3, 9, 10, 12, 14 вимоги № 15-042-34-14/4433 від 07.05.2012.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: